Секретна домовленість: що приховують Зеленський і Мерц

“Є певні теми, про які ми домовилися не говорити публічно”. Це цитата Володимира Зеленського в інтерв’ю німецьким ЗМІ за підсумками візиту до Німеччини. Єдина конкретика від Президента – питання про “Тауруси” з Мерцем обговорювали віч-на-віч. І все, більше жодних подробиць.

Розповідати менше про допомогу Україні – це одна з прикметних рис політики нового канцлера Німеччини. А отже, є в нас німецька далекобійка чи ні, найімовірніше, ми дізнаємося після застосування цих ракет, якщо вони все ж надійдуть. Наскільки критична ця зброя для України і які переваги надає на полі бою та за столом імовірних переговорів? Розповість наша міжнародна оглядачка Світлана Чернецька.

Лондон першим почав постачати Києву далекобійні ракети. 2 роки тому ними стали британські “Сторм Шедов”. Далі були французькі відповідники “Скальп”, а згодом і американські “АТАКАМС”. Але разом із суперсучасними потужними ракетами Україна отримала і заборону на їхнє використання по території країни-агресорки. Тобто одну з головних переваг цього озброєння – велику дальність вивели з гри.

Британські “Сторм Шедов” та їхні французькі аналоги “Скальп” спокійно долітають до Брянська та Воронежа. Американські “АТАКАМС” – до Смоленська та Краснодара. А якщо Німеччина таки передасть “Тауруси”, то в зону ураження потрапить і москва.

Україна вже має безпілотники, які долають значно більші відстані. Але їх все одно не зрівняти з ефективністю цих західних ракет.

Шон Белл, військовий аналітик, віцемаршал авіації у відставці:

Завдяки західній розвідці, Україна може в реальному часі бачити, коли росія збирає свої танки чи боєприпаси, приміром, за 150 кілометрів від лінії фронту. Це може бути за 300 км від місця, де в України є дрони. Ці безпілотники, ймовірно, долають лише 80-90 км за годину, тобто їм може знадобитися близько 4 годин, щоби дістатися туди. І коли вони все ж долетять – ситуація зміниться. росія вже перемістить ці активи, тобто цілі там більше немає. Перевага ракет полягає в тому, що вони зазвичай рухаються зі швидкістю, близькою до надзвукової, а подеколи навіть вище надзвукової. І можуть долати ці відстані набагато швидше – замість 4 годин – лише 20 хвилин.

Дрони – ефективні для ударів по нафтопереробних заводах, бо легкозаймистій нафті достатньо незначного вибуху, щоб спалахнула величезна пожежа. А от із підземними бункерами чи укріпленими штабами впораються лише ракети. І тут уже питання – чи достатньо їх, щоби справді вплинути на перебіг війни.

Найменші запаси американських “АТАКАМС”. Їх передали небагато – близько 50 ракет. Більшість вже використані для ударів по російських військових базах та аеропортах, гелікоптерах, радарах та пускових установках.

Що ж до “Storm Shadow-SCALP”, то їх отримали кілька сотень. Точна кількість невідома. Це вони розбомбили штаб-квартиру Чорноморського флоту, два кораблі та навіть підводний човен рф. А ще мости, командні штаби та порти. З огляду на уражені цілі, могло бути використано близько сотні цих ракет.

Джон Форман, військовий аташе у посольстві Великої Британії у рф (2019-2022 рр.):

Проблема в тому, що ми не знаємо, про яку кількість говоримо, і чи взагалі прийдуть нові ракети. Бо ми вже переконалися, що річ, яка дійсно має значення у цій війні, – це кількість. Це те, що зрозуміли росіяни. Бо важливо не просто мати одну унікальну, суперсучасну можливість, а багато всього. На жаль, це досвід і для українців, бо ваші міста неодноразово бомбардуються ракетами та безпілотниками різних типів.

Наразі європейські заводи здатні виготовляти всього по 50-100 далекобійних ракет на рік. Це менше, ніж країна-агресорка збирає за місяць. Тому, крім заяв німецького канцлера про зняття обмежень, не менш цікаві і про спільне виробництво зброї.

Джон Форман, військовий аташе у посольстві Великої Британії у рф (2019-2022 рр.):

Україна насправді має досить довгу історію розробки ракет. Коли я працював і жив у Києві, ми неодноразово ходили на обʼєкти військово-промислового комплексу. В Україні багато розумних інженерів, які не мали коштів і можливості впровадити свої ідеї на ринок. Отже, німецькі гроші, суміш німецьких та українських ідей, українського виробництва та німецького обладнання, ремонтних потужностей, розробки зброї, зокрема і безпілотників, усе це видається мені позитивним і фактично допомагає Україні боротися. А також є політичним зобов’язанням Німеччини щодо майбутнього України.

Інвестиції в український ВПК – це й водночас інвестиції Німеччини у власну оборону. Бо новий канцлер зібрався відновити військову міць країни, щоби за потреби відбити потенційну російську загрозу.

Шон Белл, військовий аналітик, віцемаршал авіації у відставці:

Найбільше часу зазвичай забирає не розробка зброї, а перевірка її на безпечність в експлуатації, її тестування, оцінка… Усе це може тривати місяці, іноді – роки. Якщо ви дозволите Україні виробляти зброю самостійно, приміром, надішлете усі деталі, вони їх збирають, а потім випробовують самі, адже перебувають у стані війни. Тож Заходу не потрібно гаяти на це час. Це особливо актуально зараз, коли Захід уже спустошив свої військові склади.

З приходом нового канцлера, Бундестаг засекречує всі наступні військові постачання Україні. І хоча в Німеччині все ще сильна опозиція, яка проти передавання Україні потужних далекобійних “Таурусів”, це все одно не відкидається. І в росії мусять до цього готуватися. Тобто загрозу становлять не лише фізично самі ракети, а й навіть їхня потенційна наявність.

Джон Форман, військовий аташе у посольстві Великої Британії у рф (2019-2022 рр.):

Це, безумовно, додасть ускладнень російським військовим. Бо це потужна зброя. Ми бачили, коли “Сторм Шедов” використали проти об’єктів у Криму та на окупованих територіях, то росіяни спробували розробити контрзаходи проти неї. Британці та українці мали на них потім реагувати. Тож я певен, що росіяни посилено вивчають “Таурус”, на випадок їхньої появи. Вони шукатимуть, як зможуть використовувати свою радіоелектронну боротьбу, наприклад, або свою протиповітряну оборону, або камуфляж, чи розосередження своїх об’єктів, щоб протидіяти використанню цієї зброї по території росії.

Насамперед же усі останні заяви з Німеччини – це не лише про військову підтримку, а про політичну.

Крістофер Так, експерт зі стратегічних наук, лектор у Королівському коледжі Лондона:

Це все в рамках європейських зусиль донести до росії, що Європа зобов’язалася захищати Україну в той час, коли існує набагато більше невизначеності щодо обіцянок США перед Україною. Це політичний сигнал і демонстрація постійної відданості Україні.

Та це навряд чи аргумент для кремлівського диктатора, переконані експерти. А отже, щоб змусити росію відмовитися від своєї стратегії терору, треба значно більше, ніж далекобійна зброя на озброєнні ЗСУ.

Доки путін вірить, що може загарбати ще більше української території, він не йтиме на реальні поступки, не сідатиме за стіл переговорів щодо миру, впевнені військові аналітики. Найімовірніше, кремль продукуватиме нові відмовки та безглузді аргументи й затягуватиме дипломатичний процес.