Від знань до добробуту. Без виконання яких умов Україні не варто сподіватися на інновації та економічне зростання. Рецепт від Нобелівських лауреатів з економіки

Основа економічного зростання — руйнація, але творча, довели Нобелівські лауреати з економіки 2025 року Джоел Мокір, Філіп Агіон та Пітер Говітт. Науковці отримали престижну премію шведської Королівської академії наук за «пояснення передумов стабільного економічного зростання в результаті технологічного прогресу» та «розробку теорії економічного зростання через творче руйнування». Чим вони аргументують свої висновки та яку мораль має винести з їх дослідження президент та прем’єр-міністерка України? Розповідає радник ректора KSE University та доктор економічних наук Юрій Дʼяченко

В еру генеративного штучного інтелекту та боротьби глобальних гравців за технологічну першість, лауреати Нобелівської премії з економіки 2025 року запропонували фундаментальну основу технологічного й економічного розвитку. Три провідних економісти — Джоел Мокір, 79, Філіп Агіон, 69, та Пітер Говітт, 79 — продемонстрували, як розвиток науки, впровадження її досягнень, ефективне державне стимулювання й регулювання сприяють інноваціям як основі сталого зростання. 

Історія з технологіями

Перший лауреат – Джоел Мокір, 79, з Північно-Західного університету поєднав економічну історію та соціологію знань й на основі історичних джерел показав, що економічний стрибок людства впродовж останніх століть спирається на безперервне вдосконалення перетворення знань на продукцію та послуги. 

Це неймовірне зростання добробуту є результатом наукових досліджень, які системно використовуються для створення нових технологій.

Мокір показав, що швидкість й успішність адаптації до технологічних змін залежать від ставлення до освіти й науки в суспільстві. Також умовою успішної роботи інноваційної системи є готовність суспільства до змін. 

Ще однією умовою створення наукомістких технологій є суспільна й державна підтримка досліджень, толерантність до ризику – адже не кожне дослідження втілюється в комерційний продукт. Готовність втратити на невдачах є шляхом до успіху в майбутньому. 

Як інновації рухають ринок

Два інші лауреати – Філіп Агіон, 69, з Колеж де Франс й Пітер Говітт, 79, з Браунського університету математично показали, як конкуренція, інвестиції, інновації та державна промислова політика впливають на економічне зростання.

Основою такого зростання є… руйнація, тільки творча.

Коли на ринок приходить стартап з унікальним продуктом, що має попит, його успіх знищує бізнес старих компаній, які втрачають прибутки. З одного боку, це створює тимчасові надприбутки нових компаній, які стають магнітом для наступних інвестицій, забезпечуючи безперервність процесу інновацій.

Проте, що занадто, то не здорово. Компанія, яка перемогла сьогодні, завтра буде блокувати своїх потенційних конкурентів. Тож держава мусить знайти золоту середину: стимулювати компанії, які ростуть, та обмежувати владу акул ринку. 

Це не стільки ідеологічна позиція, скільки умова продовження циклу творчого руйнування.

Обійтися без негативних ефектів (не)можна, або чи є однобокі економісти?

За історичним анекдотом, 33-й президент США Гаррі Трумен втомився від суперечливих порад своїх економічних експертів. Ті постійно давали йому відповіді з двома протилежними думками, використовуючи фрази на кшталт «з одного боку» та «з іншого боку». У відповідь на це, Трумен у гніві вигукнув: «Дайте мені хоч одного «однобокого» економіста!».

Це ж стосується й інновацій, стале економічне зростання не є однозначним синонімом добробуту. Нові технології можуть сприяти забрудненню навколишнього середовища, появі нових хвороб, зростанню нерівності та хижацькому використанню природних ресурсів. 

Для протидії цьому потрібна політична воля, сам ринок цю проблему вирішити не може. 

Загроза сталому зростанню

Найбільші проблеми зростання ховаються не в ринках або інвесторах, а в неефективній економічній політиці:

• Недоступна якісна освіта для талантів? Втрачаємо тисячі потенційних інноваторів.
• Слабка наукова база? Обмежує створення інновацій.
• Недостатня підтримка академічної мобільності? Залишає вчених варитися у власному соку.
• Відсутність діалогу між академічною наукою та бізнесом? Смерть трансферу знань.

Без подолання цих загроз ми можемо повернутись до економічної стагнації часів середньовіччя.

Рецепт від Нобелівських лауреатів

Якщо цю гру ми хочемо виграти, потрібна цілісна стратегія.

1. Для захисту малого та середнього бізнесу від цінової дискримінації й впливу монополій потрібна дієва економічна політика, а не тільки «добрі наміри». 

2. Створення умов для інвестицій та захисту прав власності задля зростання стартапів – це не просто завдання венчурних капіталістів, а питання національної безпеки.

3. Фінансування перспективних наукових напрямків на державному рівні й підтримання академічної мобільності – це інвестиція в невидиму, але найпотужнішу зброю розвитку.

4. Забезпечення доступу до якісної освіти та подальших досліджень для всіх талантів є збереженням головного національного багатства постіндустріальної епохи – інтелекту.

5. Ключовою є підтримка інституцій, толерантних до спроб й помилок, в яких створюються та зберігаються знання, – промислових дослідницьких лабораторій та сучасних університетів.

Це не лівацька утопія й не праворадикальний капіталізм – це звичайна математика сталого зростання. Без виконання цих умов ми не отримаємо інновацій. А без інновацій ми отримаємо стагнацію.

У нас є вибір: або технологічний стрибок (а в умовах України – це умова успішного протистояння Росії), або повернення до темних часів.

Нобелівські лауреати пропонують рішення.