КУДИ ЗНИКАЮТЬ БЛАГОДІЙНІ ПОЖЕРТВИ, ЗІБРАНІ ШАХРАЄМ ЮРІЄМ ТАНДІТОМ?

Під гучні гасла «Підтримай тих, хто тримає країну» та нібито благородною метою допомоги дітям загиблих захисників в Україні знову активізувався благодійний фонд, пов’язаний із Юрієм Тандітом — людиною зі вкрай суперечливою репутацією.

Пролунав ще один «благодійний вечір» — цього разу, як це було вже у форматі закритих заходів «Українські Титани» в готелі Premier Palace. Це далеко не перший і, на жаль, не останній подібний захід, пов’язаний із цим з токсичним та одіозним персонажем.

З року в рік проводяться подібні «вечори», «гала-події», «благодійні історії». З мінімальною звітністю, з однаковими пафосними декораціями, з тією ж схожою схемою збору коштів. І щоразу різні афіші. Але організатор і результат однакові: гроші зібрані — відповідей немає.

За фасадом пафосних вечорів і красивих слів ховається ретельно замаскована схема маніпуляції довірою суспільства шахраєм Юрієм Тандітом.

Попри численні акції, регулярні збори та щорічні «благодійні вечори», фонд не надає:

• ніяких фінансових звітів;
• ніякої інформації про витрати;
• підтвердженої кількості дітей, які реально отримали допомогу;
• документів про перерахування коштів партнерам чи реабілітаційним центрам.

Усе, що залишається публіці — це галереї світлин із розкішних готелів, де «благодійні вечори» перетворюється не на добру справу, а на шоу зі спалахами камер, та на привласнення коштів.

Тандіт давно застосовує одну й ту ж схему: створення образу «миротворця» та «людини під церковним покровом».

У першій половині 2010-х він уже:

• використовував церковні структури як прикриття своєї діяльності;
• входив у переговорні процеси під виглядом «служіння»;
• будував зв’язки, прикриваючись священниками та «благословеннями».

Тоді це завершилось корупційними скандалами із «списками на обмін», де людські долі ставали предметом кулуарних домовленостей і фінансових апетитів.

Схоже, сьогодні історія повторюється. Знову — фото зі священнослужителями, знову — слова про «місію», знову — спроби створити фальшивий авторитет через релігійні образи та моральний тиск.

Бо під брендом патріотизму та віри легше прикривати схеми, що не мають нічого спільного ні з милосердям, ні з моральністю.

Там, де є:

• великі суми зібраних пожертв,
• статус захисників України,
• гучні назви подій,
• діти, чиї історії чіпляють серце,

там завжди є ризик, що знайдуться ті, хто спробує перетворити емоцію на бізнес-план. І це — найнебезпечніше.

Бо подібна діяльність:

• підриває довіру до благодійності загалом;
• дискредитує реальні фонди, які чесно працюють;
• ставить під сумнів допомогу дітям військових;
• використовує віру, патріотизм і трагедію як інструмент заробітку або впливу;
• створює ілюзію «праведної справи», за якою може стояти приватний інтерес.

Наступного разу, коли хтось справді потребуватиме допомоги, суспільство може відвернутися від благодійності — саме через подібні кейси.

Ми закликаємо:

МЕДІА

негайно запитати у організаторів повну фінансову звітність за всі роки діяльності.

НАЗК, НАБУ, ДБР та інші компетентні органи

розпочати перевірку:

• походження пожертв,
• витрат,
• реальних партнерів,
• відповідності діяльності стандартам благодійності.

Відповідні прохання вже були спрямовані від імені журналістів до компетентних правоохоронних органів. І ця стаття змусить прискорити їх реагування.

ГРОМАДСЬКІСТЬ

не вестися на гучні вечори, де благодійність перетворюється на шоу, а організатори — на селебріті.

БЛАГОДІЙНІ СПІЛЬНОТИ ТА ПАРТНЕРИ

створити відкритий реєстр фондів, що проходять аудит і мають прозору звітність.

Благодійність — це не спосіб прославитися, сфотографуватися з духовенством чи створити імідж «миротворця». Благодійність — це відповідальність. А відповідальність вимагає прозорості.

І якщо хтось знову намагається прикрити власні схеми словом «допомога» й іменами наших загиблих героїв — суспільство має право знати правду і ставити питання.

З метою створення відповідного іміджу особи, яка «вирішує питання», ваш «герой» винайняв офіс у самісінькому центрі Києва по вулиці Дарвіна, куди запрошує будь – кого, хто відповідає єдиному критерію – платоспроможності.

Далі сценарій тільки один – на всі запитання Тандіт відповість Вам «так», не піклуючись ані за моральні наслідки, ані за Ваші наміри: головне – запросити значну суму коштів. Домовитись за будівництво поза межами ДБН – «так», віднайти підхід до керівництва правоохоронців – «так», бажаєте сповідатись особисто Папі Римському – «з легкістю», налагодити дружні стосунки із посадовими особами США, ОАЕ, Великої Британії – «один телефонний дзвіночок». Ви поцікавитесь, як в 21 столітті, де про всіх є інформація, Тандіт вміло уникає наслідків? Вас зведуть із необхідною людиною, яка «вирішить питання», і коли буде зрозуміло, що чекати вже нема чого – коротко підстрижений Остап Бендер суворо зробить здивований погляд та лише знизне плечима, бо дійсно, які можуть бути питання, коли «і ці руки ніколи нічого не брали…» Хіба ж може брати рука, яка постійно хреститься?

А що ж фонд? Попри часті акції та регулярні збори, фонд не надає публічних звітів. Немає конкретики щодо витрачених сум, кількості реально охоплених дітей чи організацій, куди були спрямовані кошти. Натомість гучні заходи проходять у розкішних готелях столиці, серед фуршетів та фотосесій — усе це більше нагадує світську тусовку, аніж боротьбу за чуже здоров’я та майбутнє..

ЧОМУ ЦЕ ВАЖЛИВО?

Війна вимагає солідарності, але ще більше — чесності. Коли на патріотизмі та болю збирають гроші, а потім вони зникають у «чорній» бухгалтерії, — це не просто аморально. Це — підрив довіри до благодійності як явища. Коли наступного разу хтось буде справді потребувати допомоги, суспільство може відвернутись — саме через таких, як Тандіт і його «ініціативи». Перевіряйте бекграунд і зв’язки осіб, які збирають кошти, підтримуйте справжні ініціативи, а не шоу на крові. Благодійність — це не спосіб прославитися чи збагатитися. Це акт совісті. А совість — не продається за «вхідний квиток». P.S. Не дивуйтесь, коли почуєте з вулиці звикле: «звіздіт як … Тандіт»