Бунт у Конгресі США: чи отримає Україна рекордну допомогу

Напередодні нового політичного тижня у вашингтонських коридорах влади почали обговорювати законопроєкт, який став бунтом конгресменів – “Акт про підтримку України”. Це наймасштабніший пакет допомоги Києву, який виносили на голосування за весь другий термін Трампа.

І у Вашингтоні вже починають серйозно говорити про те, що буде далі, які наступні кроки, хто блокуватиме, а хто може допомогти просунути ініціативу до кінця.

А найголовніше “український закон” як лакмусовий папірець дуже чітко показав настрої в команді Трампа.

Наш спецкор у Сполучених Штатах Дмитро Анопченко про всі підводні камені американської політики, які розкрив цей документ.

Такої кількості голосів у Палаті представників розділеного великою політикою Конгресу США не було давно.

Двісті двадцять шість голосів – “за”. Сто дев’яносто п’ять – “проти”. Закон ухвалено без зауважень.

І те, що ми бачимо – реальна картина розстановки сил серед американських законодавців. Так, це частина політичної традиції – новообраному президенту дають час показати себе, тож конгресмени-демократи на початку другого терміну Трампа не проявляли себе публічно. Так, була і внутрішня рознарядка поберегти сили до проміжних виборів. Але те, що сталося зараз, багато хто сприйняв як бунт у Конгресі, який Білий дім весь цей час стримував, намагаючись долати проблеми самостійно.

Стені Хоєр, конгресмен-демократ, колишній лідер більшості у Палаті представників:

Це меседж, що у нас достатньо голосів, щоб діяти самостійно. І ці голоси з’явилися, зокрема, завдяки сміливим республіканцям. Бо насправді голосування було не “за” чи “проти” України. Воно було “за” чи “проти” Трампа, який мовчить щодо підтримки України. А ті, хто проголосували “за”, хотіли, щоб Україна знала: ми з вами.

Тепер, коли результат уже є, з’являються і нові подробиці того, наскільки непросто було ці результати отримати. В американських коридорах влади подейкують, що напередодні голосування Білий дім розіслав конгресменам-республіканцям офіційного листа. Адміністрація просила законодавців не підтримувати ініціативу. Аргумент простий: законопроєкт, мовляв, є “втручанням у процес дипломатичних зусиль адміністрації щодо України й росії”, а також збільшує бюджетні витрати. У день голосування сам спікер Палати Майк Джонсон провів закриту зустріч з однопартійцями. Особисто переконував голосувати “проти”. До агітації долучився і впливовий аналітичний центр Heritage Foundation, по суті, ідеологи руху MAGA, де ініціативу оголосили “політичним театром” і виступили з гострою критикою щодо тих, хто її підтримує. Не називаючи прізвищ, у конгресових кулуарах також зізнаються, що з окремими республіканцями, друзями України, вели приватні розмови. Їх м’яко, але наполегливо переконували, що Ukraine Support Act, мовляв, погано написаний документ і за нього в такому вигляді голосувати не можна. У підсумку 18 республіканців не піддалися тиску.

Серед них – представник штату Небраска Дон Бейкон.

Дон Бейкон, конгресмен-республіканець:

Я прийшов у політику, коли Рональд Рейган балотувався у президенти у далекому сімдесят шостому році. І відтоді я не змінився. Що зробив би Рейган сьогодні? Він би проголосував за Україну. Я пам’ятаю його слова про Берлінський мур: “Містере Горбачов, знесіть цю стіну”. Тож сьогодні він би сказав: “путін, геть з України, дідько тебе забирай!”

Це теж правда. У Конгресі часто ухвалюють декларативні беззмістовні резолюції. Але це інший випадок. Багато конкретики.

Понад мільярд доларів на безпекову допомогу і відновлення. Вісім мільярдів – цільові кредити на закупівлю американської зброї (це фактично нова версія ленд-лізу, але трішки в іншій формі). Продовження української програми безпекової допомоги до 2027 року. Окрема стаття витрат на навчання й оснащення українських військ. Допомога країнам Балтії. Суворий пакет санкцій проти російських банків, нафтових компаній, гірничодобувної галузі. П’ятсот відсотків мита на решту російського імпорту. І окремо прописали пункти щодо повернення викрадених росією українських дітей, бо співчуття мобілізує куди краще, ніж політика, а слова, які мають сприймати серцем, куди важливіші за ті, що адресовані розуму.

Українські дипломати це теж уже зрозуміли.

Ольга Стефанішина, посол України в США:

Незадовго до голосування я бачила, як президент України з дружиною зустрічалися з однією українкою. Кілька місяців тому ця жінка була мамою чотирьох дітей і дружиною. Тепер вона – вдова з однією дитиною, бо російська ракета влучила в її будинок. Ця жінка ще може вам подякувати. А її родина вже не зможе.

Слова і заклики ще будуть потрібні, адже головна боротьба попереду. Тепер документ переходить у Сенат, де необхідно шістдесят голосів, щоб подолати процедурний бар’єр. Так, республіканці тримають там більшість. Але коли звучить песимістичне, мовляв, документ так і помре у верхній палаті, самі конгресмени кажуть: є й інша математика. Її озвучує той самий Стені Хоєр.

Стені Хоєр, конгресмен-демократ, колишній лідер більшості у Палаті представників:

Хочу нагадати українцям: у середньому вісімдесят відсотків Палати представників голосували за підтримку України. А в Сенаті – вісімдесят сенаторів, республіканців і демократів підписалися під законопроєктом про санкції проти росії. Я це розумію так: у Сенаті щонайменше вісімдесят людей підтримують прагнення України бути вільною. Тож я з оптимізмом дивлюся на те, як документ рухається до Сенату.

Це теж правда. Є ще й фактор Трампа. Бо президент може заветувати. Але скоро вибори. І чи захоче глава держави в момент, коли настрої людей непевні, показово відмовлятися від допомоги Україні? Це скандал, і автори законопроєкту сподіваються, що саме спроба його уникнути підштовхне Білий дім до сценарію, коли ймовірніше намагатимуться просто недібрати голосів, ніж підставляти президента.

Браян Фіцпатрик, конгресмен-республіканець:

То ми підемо до Сенату! Просто наступного тижня. І поставимо колегам-сенаторам незручні запитання. Годі розмов про підтримку України! Я більше не хочу чути, як хтось говорить, що він за Україну, якщо він не готовий вийти на трибуну, винести закон на голосування і проголосувати “за”. Не кажіть мені, що ви за Україну. Покажіть! Голосуйте так, як говорите!

Тобто попри всі очевидні загрози, рухатимуться крок за кроком.

Бо якщо наперед сказати, мовляв, “цей документ непрохідний”. Ну, так за цим же принципом Україна отримала від Штатів практично все, що має сьогодні. На самому початку війни всі казали: далекобійні засоби неможливі. F-16 неможливі. Patriot ніхто не дасть. Жорсткі санкції проти росії нереальні. Кожне з цих рішень спочатку оголошували “політичним театром”. А потім крок за кроком кожне з них ставало реальністю. Так і тут початок є. А далі… Видно, що конгресові бунти траплятимуться все частіше.