Москва в паніці: США можуть різко змінити курс щодо війни в Україні

Несподіваний поворот у мирному процесі. Агентство “Аксіос” на тижні, що минає, вийшло із гучною публікацією. У ній повідомляється, що Дональд Трамп під час останньої зустрічі “сімки” дав зрозуміти європейцям – він може відмовитися від того сценарію завершення війни в Україні, який обговорював із путіним на Алясці. москва постійно апелювала до “духу Анкоріджа”.

Угоди не було – заявив і Марко Рубіо. А тепер і заяви Вашингтона, що санкції до рф повертаються. Наскільки це реально? І як реагуватиме москва? Дмитро Анопченко шукав відповіді на ці запитання.

З моменту останнього засідання “великої сімки” минуло вже 11 днів. І раптом, навряд чи випадково, “злив” інформації в пресу. Два посадовці, що були присутні безпосередньо там, під час зустрічей, раптом розповіли: Трамп публічно висловив розчарування путіним. І дав зрозуміти європейцям: може відмовитися від тих “анкоріджських принципів”, які він проговорював на Алясці. Про це не кажуть прямо, але очевидно, що мова про Донбас і контроль над ним, якого прагне росія. “Аксіос” пише: лідери ЄС не дуже вірять, що Трамп знову не передумає.

І все ж: припустимо, що Білий дім таки змінить тон. Тим більше, що скоро вибори, а жорстка риторика завжди давала Трампу голоси, навіть якщо зараз вони не для нього, а для власної партії. Чи готова буде москва поступитися? Почне знову затягувати? Чи навпаки наважиться на загострення?

Це посольство Великої Британії у москві. Амбасада, куди Форін Офіс далеко не кожного направить зараз працювати; робота, на яку багато дипломатів не погоджуються, бо потім жодного кроку не ступити без того, щоб не слідкували російські спецслужби.

Джон Форман три роки (із 2019-го по 22-й) був тут воєнним аташе, застав вторгнення рф в Україну, щобільше – скликав в той момент термінову нараду дипломатів країн НАТО. Каже зараз – ніщо в поведінці путіна не свідчить, що він готовий до зміни курсу.

Джон Форман, військовий аташе Великої Британії у москві (2019-2022):

Подивіться, як путін поводився просто минулого тижня: цитував Сталіна! Майже дослівно те, що той говорив у сорок першому. По його настрою (і по тій ненависті, яку він має до Зеленського, і як відповів на його лист, а мене це вразило) це точно не та людина, яка готова змінювати курс.

Причин кілька. Дипломат каже – на Заході й досі думають, що війна для москви це політика. Забуваючи, що путін сприймає її як свою особисту місію. Забрати нехай понівечені, але території. Повернути те, що, на його думку, “втратила росія”. Місія, яка ірраціональна за визначенням. Тому жоден логічний аргумент тут не працює.

Коли Україну він сприймає як частину своєї спадщини, як щось своє. Коли у своїй хворій уяві він велика людина, яка завоювала, об’єднала і повернула історичні російські землі, як він сам це формулює… Коли ти живеш в рамках цієї придуманої месіанській місії, раціональні аргументи туди вже не потрапляють. Там керують самі лише емоції.

Друга причина, яку бачить дипломат, свідома стратегія. Москва грає в довгу. На виснаження. Він вважає, що час на його боці. Тому і погрози Трампа, і зміни його настрою фактично не працюють, бо в кремлі готові до загострення, якщо буде потрібно.

Він все ще вважає, що росія в довгій перспективі переможе. Що це війна на виснаження. Що росія більша і багатша, має більше людей, яких можна кинути на фронт і розв’язати проблему. А що в України, мовляв, немає ресурсу. Що Україна сильно залежить від західних грошей. А Трамп дає йому так думати, бо він то холодний, то гарячий. То одне каже, то інше.

Останні заяви Трампа, що, мовляв, розчарований і змінити політику, дипломат звісно ж вітає, але каже – вони щоразу послаблюються непослідовністю. Якщо за чотири місяці після Анкоріджа президент США зміг розгніватися, а потім розчаруватися, а потім знов передумати – кремль бачить це як свою стратегічну перевагу. Непередбачуваність, про яку Трамп писав в книгах як про свою стратегічну перевагу, москва зчитує як сигнал: навіщо домовлятися, йти на переговори, коли завтра все може знову змінитися.

Усе це ставить путіна перед вибором путіну. Три варіанти. Або пробувати підписати перемир’я по поточних лініях і заморозити фронт. Або перейти самому в оборону, як вони зробили у двадцять третьому. Хай українці нападають, а ми будемо вбивати ще більше людей під час українських атак і наступу. Або піти на ескалацію оголосити мобілізацію, перевести економіку на воєнні рейки й кидати на проблему ще більше людей і ресурсів. Ось три варіанти, які для нього зараз відкриті.

І сценарії та дані, які проробляють зараз аналітики західних розвідок, показують, що в кремлі ще не зробили вибір. Бо кожен варіант є для них поганим, хороших не залишилось. І що у Лондоні, що у Вашингтоні кажуть (хто не на камеру, хто, як містер Форман, в інтервʼю): якщо Україна і союзники прагнуть перемирʼя, що називається, “тут і зараз”, по лінії фронту, москву можна дотиснути. Схоже, це не буде завтра чи навіть не станеться цього року. Але варіант якщо і не миру, то перемирʼя є. Добре просто, щоб Трамп знову не передумав, бо це послаблює спільний тиск.