Вибори під тиском Москви: чому російський фактор не виправдовує проблеми демократії
Російське втручання і спроби впливу на вірменські вибори стали важливою частиною кампанії. Повідомлення про можливу мобілізацію російських вірмен, дзвінки з Росії до представників діаспори у Франції і заклики підтримати конкретного кандидата показують, що Москва намагалася використати вибори як інструмент повернення впливу.
Але наявність російського тиску не робить автоматично демократичними дії протилежного табору. Саме тут ЄС мав би бути особливо точним: засуджувати зовнішнє втручання, але не закривати очі на внутрішні порушення, переслідування і нерівні умови кампанії. Про це пише РБК.
Перемога прозахідного Пашиняна зміцнила зовнішньополітичний розворот Вірменії у бік ЄС, проте європейський курс не дорівнює автоматичній появі демократії.
У день виборів Слідком Вірменії повідомив про відкриття 59 кримінальних справ за звинуваченнями у порушеннях, пов’язаних із виборами. А наступного дня МВС країни заявив, що під час голосування було зафіксовано 619 повідомлень про порушення: випадки подвійного голосування, порушення таємниці голосування, перешкоджання здійсненню виборчих прав, підкуп виборців та втручання у виборчий процес. Станом на ранок 8 червня затримали 18 осіб, а ще 322 звіти про порушення перебувають на стадії перевірки. Серед сотень затриманих не було жодного представника провладних сил.
Незалежна спостережна місія The Independent Observer Alliance, спостерігачі якої відвідали 1 906 з 2 005 виборчих дільниць, зафіксували: проблеми були виявлені на 44% виборчих дільниць, тобто, на кожній другій, що погано узгоджується з образом “демократичного” голосування. Ще одна місцева місія спостереження “Айакве” зафіксувала: у виборчих списках були померлі люди.
Згідно з попередньою заявою Парламентської асамблеї ОБСЄ (OSCE PA) за підсумками спостереження за парламентськими виборами у Вірменії: “Кампанія мала вкрай конфронтаційний характер, супроводжувалася риторикою, що сіє ворожнечу, і відзначена обинуваченнями у підкупі виборців та інших порушеннях виборчого законодавства, що призвело до численних кримінальних справ проти опозиційних кандидатів та активістів”.
А спеціальний координатор і керівник короткострокової місії спостерігачів ОБСЄ Фарах Карімі заявила: “Концентрація арештів і кримінальних переслідувань щодо опозиційних діячів сприяла формуванню уявлення про вибіркове правосуддя, в той час як поляризований інформаційний простір, підбурювальна риторика, дезінформація, а також постійний зовнішній тиск підірвали демократичну стійкість Вірменії та цілісність суспільних дебатів”.
На тлі перелічених фактів позиція ЄС щодо Вірменії виглядає абсурдно. Так, 8 червня голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйєн привітала Нікола Пашиняна з перемогою і додала: “Ми високо цінуємо наше партнерство з демократичною Вірменією, яка все більше зближується з Європою”. За такої кількості порушень називати ці вибори “демократичними”, звучить як глузування.
Боротьба з російським впливом не може бути індульгенцією для порушень виборчих стандартів. Якщо країна стикається з втручанням Москви, це лише підвищує вимогу до прозорості, а не знижує її. Вірменія має право захищатися від зовнішнього тиску, але демократія перевіряється саме в таких умовах. ЄС, визнаючи ризики російського втручання, не мав би перетворювати перемогу прозахідної сили на доказ якості виборів. Інакше антиросійський курс стає заміною демократичної процедури.
