США гальмують ліцензію на Patriot: чому обіцянка Трампа зависла

Чи може розраховувати Київ на ліцензію від США? У Вашингтоні та Києві цими днями обговорюють суперечливу заяву Дональда Трампа. У ній президент Сполучених Штатів фактично заперечив власні слова про готовність надати Україні ліцензії на виробництво ракет до комплексів “Петріот”.

Команда Трампа вже оприлюднила роз’яснення, а військові експерти висловили свої версії подій. В усіх напівтонах політичних заяв розбирався наш спеціальний кореспондент у Вашингтоні Дмитро Анопченко.

Що не так із ліцензіями на виробництво ракет-перехоплювачів? Здавалося б, Дональд Трамп уже дав “зелене світло”. Та й переговори з виробниками стартували оперативно: президент особисто спілкувався з керівниками американських оборонних гігантів. Навіть локації для нового заводу почали шукати – розглядали Німеччину, щоб убезпечити об’єкт від атак москви. Однак з’явилося стійке відчуття, що процес раптом забуксував. Розберемося з усім поетапно.

Спочатку від Дональда Трампа пролунала досить довга і заплутана відповідь, де все змішалося до купи: він згадує і “Томагавки”, і ракети-перехоплювачі.

Дональд Трамп, президент США:

Треба бути дуже розсудливим, дуже обережним. Наразі ми ще не погодилися, але обговорюємо. Але віддавати технології – складно, бо це може обернутися проти тебе. Знаєте, таке можливо.

Чекайте, як це “не погодилися”, коли наче ж пообіцяли? Як це “віддавати складно”, коли у Штатах один лише завод виробляє PAC-3, і їх давно самій Америці бракує…

У Конгресі спершу це теж не зрозуміли. Республіканець Майк Тернер (на хвилиночку, колишній голова конгресового комітету із розвідки) навіть припустив: це, мовляв, президент мав на увазі, що “Томагавки” не дасть.

Майк Тернер, конгресмен-республіканець:

Якщо послухати уважно, то президент в одному реченні казав і про “Петріоти”, і про “Томагавки”.

Тобто навіть авторитетні конгресмени губилися у здогадках.

Ситуація вимагала чіткості. І цього понеділка з Брюсселя, зі штаб-квартири НАТО, в ефір Fox News вийшов посол США при Альянсі Метью Вітакер. Організовували це інтерв’ю терміново, у розпал сезону відпусток, коли навіть речники й помічники дипломата зараз не на роботі. І це, по суті, уперше чиновник адміністрації Трампа роз’яснив позицію його команди.

Сказав: це, в принципі, можливо.

Метью Вітакер, посол США при НАТО:

Спільне виробництво, яке ми можемо реалізувати й з українцями, і з європейцями. Ми зараз працюємо над деякими з цих угод.

Але й ось тут зверніть увагу: цього року начебто ще нічого не підпишуть.

Метью Вітакер, посол США при НАТО:

Багаторічна угода про виготовлення не буде готова до цієї зими.

А найголовніше – чиновник сумнівається, що третю модель ракет-перехоплювачів (а саме PAC-3 потрібні Україні) можна буде виробляти десь за межами США.

Метью Вітакер, посол США при НАТО:

Експорт ракет PAC-3 для “Петріотів” контролюється найсуворіше. І ми не дозволяємо нікому, крім американського виробника, виготовляти їх, і лише у Сполучених Штатах.

Зверніть увагу: за все розлоге інтерв’ю посол жодного разу не сказав слово “ліцензії”, тобто беріть дозвіл і робіть самі, лише розмите “спільне виробництво”.

А ще, і це куди важливіше, у лінійці “Петріотів” зараз дві принципово різні ракети.

PAC-2 – розробка кінця 80-х років. Більша за розміром й важча; принцип – бойова частина має підірватися поблизу цілі. Ефективна проти літаків, дронів, крилатих ракет противника.

А от PAC-3 – це вже технології двохтисячних. Значно компактніший перехоплювач, що знищує ціль прямим влучанням. Тож може працювати проти балістики – “Іскандерів” і “Кинджалів”.

Чи є тоді сенс розгортати потужності, якщо йдеться лише про другу модель? Тим паче, що Німеччина вже отримала відповідний дозвіл, а Японія взагалі випускає ракети третьої модифікації. І тут важливо розібратися: може, це самі виробники проти.

Дженніфер Кавано, аналітик з національної безпеки США:

У президента Трампа достатньо повноважень і щоб спростити вимоги безпеки, і щоб змусити американські компанії підкоритися його волі. Ми вже бачили, як він тиснув на оборонний сектор, скеровуючи підприємців у тому напрямку, який вони самі обирати й не збиралися.

Тобто гальмує не бізнес. Що ж тоді? Видно, і це звучить зараз із різних джерел, Трамп пообіцяв “на емоціях”, а тепер “державна машина” не знає, як це реалізувати.

Зокрема, чую з дипломатичних джерел, що Пентагон і розвідка побоюються витоку. Занепокоєні, що росія може отримати секретні технології.

Дженніфер Кавано, аналітик із національної безпеки США:

Коли Трамп дає масштабні обіцянки, він часто керується суто політичними мотивами, не заглиблюючись у деталі та технічні вимоги. Думаю, коли він повертається до Вашингтона і починає говорити зі своєю командою, їм доводиться розплутувати ці вузли й самотужки шукати, як усе вирішити.

Що ще може турбувати Вашингтон – так це втрата важелів впливу. Бо ліцензія передбачає повний контроль у руках Києва: скільки виробляти, як швидко, коли. Тож і перекрити постачання, наприклад, щоб Київ був гнучкішим на мирних перемовинах, уже не вийде.

Може, тому зараз і кажуть про “спільне виробництво” замість дозволу виробляти самим?

Про спроби такого впливу напередодні говорив і президент Зеленський, бо з цього року Україна почала отримувати приблизно втричі менше балістичних ракет-перехоплювачів…

Передусім це було пов’язано з бойовими діями й війнами на Близькому Сході – принаймні таку офіційну причину Україна отримувала від партнерів, насамперед США. Може, це і політичні кроки для того, щоб Україна була більш, скажімо так, зговірливою. На мій погляд, що і не без цього…

Тож чому б не припустити, що схожа ситуація склалася і з ліцензіями? Утім, попри всі труднощі, процес уже запущено – і назад його не повернути.

Технічні перемовини стартували: відбулися перші зустрічі з керівництвом корпорації Raytheon, яка виготовляє системи PAC-2, та Lockheed Martin – виробником PAC-3.

У Вашингтона з’явився ще один потужний аргумент для путіна: якщо Москва затягуватиме переговори, Білий дім просто пришвидшить передачу технологій Україні.

Дженніфер Кавано, аналітик із національної безпеки США:

Я справді вважаю: у цій справі багато речей слугують політичним сигналом для москви. Водночас заяви щодо комплексів “Петріот” прозвучали значно конкретніше за все, що ми раніше чули про “Томагавки”. Чи можливо, що це рішення озвучили суто заради ефекту й тиску? Так. Чи є ризик, що воно зрештою застрягне в бюрократичному болоті? Така ймовірність також існує.

Але і слів президента США назад уже не повернути. Тепер і Україна, і європейські партнери порушуватимуть це питання на кожних перемовинах зі Сполученими Штатами.

З американською зброєю всю війну так: крок уперед, два назад. І те, і інше ми знову зараз бачимо.