Сенсація зі США: що приховує Білий дім щодо Ірану

Сенсаційний матеріал надрукувала “The Wall Street Journal”. У ньому йдеться про настрої у Білому домі щодо військової операції США в Ірані. І ця публікація дає зрозуміти “внутрішню кухню” американської адміністрації.

Що саме стало відомо? І як ситуацію навколо Ірану коментують експерти? Дмитро Анопченко продовжить.

Вечір п’ятниці, Вашингтон. У Білому домі – офіційна вечеря, на яку Дональд і Меланія Трамп запросили короля Нідерландів Віллем-Олександера із дружиною. За зачиненими дверима, без камер і мікрофонів, президент США, за даними The Wall Street Journal, сказав гостям те, що не готовий вимовляти публічно: тиск на Тегеран, схоже, не спрацював. І єдиний вихід – його посилення.

Ця деталь – лише одна зі скандальних подробиць, які оприлюднило видання WSJ із посиланням на оточення Трампа. За даними журналістів, у Білому домі зараз розглядають два сценарії. Перший – точкові авіаудари по іранських об’єктах, щоб змусити Тегеран повернутися до переговорів. Другий – масштабна повітряна операція. Варіант відступу або згортання кампанії Трамп не розглядає взагалі.

Джерард Бейкер, редактор-оглядач The Wall Street Journal:

Якщо ситуація не зміниться, то попри будь-яку шкоду для іранської інфраструктури, це все одно стане стратегічною поразкою США. Трамп, схоже, розуміє: допустити цього не можна. З огляду на внутрішню політику та рекордно низькі рейтинги, президенту життєво необхідна швидка військова перемога. І заради неї він готовий іти ва-банк.

WSJ звертає увагу й на інше. Трамп неодноразово погрожував захопити острів Харк – там розташовані головні нафтові термінали Ірану. Проте від операції відмовився: вважав, що десант перетворить американських солдатів на “легку мішень” із “неприпустимо великими втратами”. А знаменитий пост, де президент написав, що Іран “як цивілізація може загинути” була імпровізацією, а не частиною плану національної безпеки – зізнався газеті американський чиновник. Радники вже кілька разів просили Трампа рідше давати спонтанні інтерв’ю, бо його заяви суперечать одна одній. На якийсь час він погоджувався. А згодом повертався до звичного.

Джерард Бейкер, редактор-оглядач The Wall Street Journal:

Політична необхідність якнайшвидше завершити кампанію стикається з особистим інтересом Трампа: він не хоче просто піти. Він прагне переконливо виграти цю війну.

Видання пише, що напередодні вранці Трамп скликав нараду в Ситуаційній кімнаті Білого дому. За столом – Венс, Гегсет, Рубіо, директор ЦРУ Реткліфф і голова Комітету начальників штабів генерал Кейн. Іран знову перекрив Ормузьку протоку – до повного зняття американської блокади. Три кораблі за добу повідомили про атаки – вперше за десять днів. Один танкер атакували катери КСІР. За даними джерел у Білому домі, якщо прориву на переговорах не буде, США можуть відновити бойові дії вже найближчими днями.

Джерард Бейкер, редактор-оглядач The Wall Street Journal:

Усі мої співрозмовники серед експертів-міжнародників сходяться на одному: такі авіаудари не повалять режим. Він лише міцніше триматиметься за владу. Якщо події розвиватимуться за таким сценарієм, це означатиме стратегічну поразку США.

Ще одна дуже показова ситуація, про яку пише зараз видання, коли зенітна ракета уразила американський F-15 в Ірані, а екіпаж катапультувався над ворожою територією. Дональд Трамп, як дізналася газета, кілька годин кричав на помічників. Вимагав негайної рятувальної операції і боявся одного: якщо пілотів захоплять, це стане повторенням кризи із заручниками 79 року. Тоді іранські студенти на 444 дні захопили американське посольство у Тегерані. Помічники президента отримували зведення щохвилини, але ділилися із главою держави лише найважливішим. Навмисно. Побоювалися, що нетерплячість президента зашкодить операції. Переймалися, що він діятиме імпульсивно, не зважаючи на те, як це вплине на результати осінніх виборів до Конгресу.

Джерард Бейкер, редактор-оглядач The Wall Street Journal:

Політичний тиск на нього колосальний. Питання в тому, чи він узагалі когось чує? Трампу більше не потрібно балотуватися. І він ніколи особливо не був справжнім республіканцем, тож мало переймається майбутнім партії. Для нього важливий лише він сам – і так було завжди. Його власна роль, його місце в історії.

Тому в основі всієї “великої стратегії”, про яку так багато сперечаються, схоже, лежать не національні інтереси чи військова логіка, а особистий рейтинг, який зараз на історичному мінімумі. Війна, яку розпочав Трамп, чи не єдиний шанс “переписати рахунок”. І те, чим вона продовжиться, перемир’ям чи ескалацією – по суті залежить не від Пентагону, а від настрою людини, яка вранці прокидається в Білому домі.