Трамп святкує як король: Америка шокована розмахом 80-річчя президента

Дональд Трамп готується відсвяткувати ювілей. Рівно за тиждень президенту США – 80. І вже зараз навколо урочистостей розмови і скандали. Ніколи ще особисту дату першої особи держави не готувались відмітити так масштабно на державному рівні. “Немов він Король, а не президент”, коментує один з топекспертів, думкою якого поцікавився наш спеціальний кореспондент у Сполучених штатах Дмитро Анопченко.

Просто біля Білого дому – підйомні крани. Подивіться, як за останні місяці змінилась картинка. І це не тільки спорудження бальної зали, яку зі скандалом розпочав Трамп. Зводять трибуну, на якій у день народження проведуть матч зі змішаних єдиноборств. Металева конструкція, елементи якої ви бачите, це каркас октагона на п’ять тисяч глядачів. Замінити один лише газон після цього коштуватиме сімсот тисяч доларів… І тут складно насправді чітко зрозуміти, що саме святкують настільки масштабно.

Бо чотирнадцятого червня у Сполучених Штатах і день державного прапора. І двісті п’ятдесят перша річниця створення американської армії. І у Трампа особистий ювілей. Вісімдесят років. І коли владні дорікають – мовляв, нащо особисте свято першої особи США із такою помпою відзначати, завжди можна сказати: “а це ми державний прапор, чи армію частуємо”.

Авторитетний науковець, який однаково добре знає і історію, й сучасну міжнародну політику професор Данн бачить в цьому дуже небезпечну паралель.

Девід Данн, професор міжнародної політики:

У Трампа сьогодні куди більше влади, ніж колись навіть мріяти міг британський король Георг Третій, із яким штати воювали за незалежність. Ось Америка святкує.

Минулого року такий сценарій уже відпрацьовували. Чотирнадцяте червня двадцять п’ятого на свій сімдесят дев’ятий день народження Трамп провів грандіозний військовий парад, формально присвячений ювілею Армії. Шість тисяч солдатів, сто п’ятдесят одиниць техніки. Сорок п’ять мільйонів доларів з бюджету. Автор однієї з найпопулярніших біографій президента, Майкл Вульф, пізніше написав Трамп, кажуть, залишився все одно невдоволеним. Бо хотів, мовляв, ще більш грізну демонстрацію сили.

Тому цього року все очолив сам. Створив координаційну структуру (її офіційно називають Freedom 250), яка отримала з бюджету величезне фінансування. Сам затверджуватиме сценарій. Сам визначатиме формат.

Девід Данн, професор міжнародної політики:

Ми маємо президента, який багато в чому “тестує межі”: вийде щось, чи ні. І робить це так, що отримав більше повноважень, ніж є коронованих осіб. Ані Конгрес, ані суди, ані громадська думка його не зупиняють. Він просто йде напролом.

Свіжий приклад: сенатори-демократи розпочали розслідування, зʼясувавши, що до дня народження Президента почали продавати спонсорські пакети (за принципом “гроші за доступ”). П’ятсот тисяч доларів дадуть VIP-зону на всіх заходах. Мільйон – приватний прийом особисто з Трампом. Два з половиною мільйони – право виголосити промову з трибуни на головному святі, під час Дня незалежності.

Залучили й Держдеп. Посольства Сполучених Штатів за кордоном, за свідченнями колишніх американських дипломатів, отримали наказ збирати кошти від іноземних донорів. Заступники голів двох профільних комітетів Конгресу вже написали держсекретарю Рубіо офіційного листа з вимогою пояснень. І ще щодо грошей.

Адміністрація Трампа оголосила про створення нового бюджетного фонду. Один мільярд сімсот сімдесят шість мільйонів доларів для компенсацій тим, кого, мовляв, “несправедливо” переслідували за Байдена. Зокрема учасникам штурму Капітолія шостого січня двадцять першого. Демократи в Конгресі вже назвали це “гігантською кишеньковою касою” президента. Коли державні свята (а йдеться саме про них, ювілей же, формально, просто на фоні “великих дат”) стають показником особистої лояльності до Президента.

Девід Данн, професор міжнародної політики:

Підтримка Трампа часто наче культ. Наче він своїх виборців зачарував. Бо що б він не робив, що б не виходило вже за межі (ну от для них самих дорожчає життя, чи от лихоманить фондовий ринок) а залишаються люди, які, попри все, сліпо його підтримують!

І для таких людей ювілей “улюбленого президента” дійсно свято такого ж рівня, як День армії чи День незалежності. Хоча по ідеї так не може і не повинно бути, адже політики приходять і йдуть, а принципи – це те, що робить (чи у всякому разі ще донедавна робило) Америку Америкою. Але, прогнозує наш експерт, це по суті останнє спокійне святкування.

Девід Данн, професор міжнародної політики:

Конгрес же поки не чинить йому жодного спротиву, бо обидві палати досі контролюють республіканці. І їм байдуже, що Трамп забрав їхні повноваження. Це означає: якщо демократи виграють проміжні вибори й повернуть собі контроль над однією або, подейкують, обома палатами – докорінно змінити Америку у них вже не вийде, але і спокійного життя чиновникам законодавці вже дадуть.

Можливо тому (бо мають внутрішню соціологію і відчувають майбутні зміни) у Вашингтоні так поспішають жити – і поспішають святкувати.