Трамп перекроює карту світу: що стоїть за перейменуваннями

Уроки географії від Дональда Трампа. Днями американський президент перейменував озеро Онтаріо на озеро Америка. До цього була Мексиканська затока, а ще гора Деналі – їм указом глави держави теж змінили назви. Щоразу це стає темою довгих і гучних обговорень у ЗМІ та особливо у соцмережах.

“Невинні примхи Трампа”, – кажуть одні. “Ні, політтехнологія”, – переконані інші. Навіщо це робить президент США? У цьому розбирався наш спецкор у Сполучених Штатах Дмитро Анопченко.

Триста одинадцять кілометрів завдовжки, вісімдесят п’ять завширшки. Північний берег цього озера канадський, там стоїть Торонто. Південний належить США, це штат Нью-Йорк. І майже порівну людей: два мільйони вісімсот тисяч живуть із канадського боку, стільки ж – з американського. А от назва – індіанська, слово “онтаріо” означає “озеро гарне і велике”. Так його називали понад чотириста років. Це імʼя старше і за Канаду, і за Сполучені Штати. Коли його вже вживали, ані тієї, ані іншої країни ще не існувало! А тепер Дональд Трамп розпорядився: досить. Відтепер це озеро Америка.

Якщо подумати, у нас уже є затока, тепер є озеро, залишився тільки океан. Може, доведеться змінити назву Атлантичного. Або Тихого. А може, обох одразу.

І ось тут починається найцікавіше. Проігнорувати указ президента неможливо: озеро тепер перейменують у шкільних підручниках з географії, на мапах та в атласах… Втім, лише в Америці. Весь світ як називав його Онтаріо, так і далі називатиме.

Салі Тальямонте, професорка Університету Торонто:

Якщо одна людина обирає для водойми нову назву, то, можливо, американці й називатимуть тепер це озеро якось інакше. А канадці натомість говоритимуть так, як раніше. Назви ж – частина не лише історії чи культури, а ще й нашої ідентичності як народу!

У підсумку Трамп своїми указами не змінює реальність, а створює нову, паралельну. Ось як це працює на прикладі Мексиканської затоки, яку він теж перейменував.

Заходиш у Google Карти з території США – затоку позначають як Американську, з території Мексики – бачиш Мексиканську; вмикаєш карти з інших країн – одна назва, а нижче в дужках інша, щоб ні у кого претензій не було.

Яку саме назву ви побачите – залежить тепер від того, яка у вас сім-карта і в якій країні ваш телефон. Тобто одна й та сама точка на планеті тепер називається по-різному залежно від того, звідки ви на неї дивитесь.

Салі Тальямонте, професорка Університету Торонто:

Уся ця гра з назвами це як у старому прислівʼї: “говорити – не мішки носити”. Слова не приносять шкоди, поки ми не починаємо їм вірити. Лише тоді за порожніми по суті словами вже починаються якісь дії.

Всі розуміють умовність перейменувань, проте за незгоду із новими правилами Білий дім карає, і дуже суворо. Наприклад, агентство Associated Press вирішило у своїх новинах й далі писати “Мексиканська затока”, зазначаючи при цьому, що уряд США називає її інакше. Не минуло і тижня – і репортерів агентства перестали пускати до Овального кабінету і на борт номер один. Суди тривають уже півтора року.

Джулі Пейс, виконавча редакторка агентства Associated Press:

Це ж взагалі не про наші проблеми! Це про свободу слова і про те, чи може влада мститися тобі за терміни, які ти обираєш?!

А до цього були ж розмови про “Панамський канал, який Америка собі поверне”. І знову спалах емоцій, шквал повідомлень у пресі, а далі всі наче забули. То ж навіщо все це?

Найпростіше сказати, мовляв, примхи першої особи. Але є й інша версія. У Вашингтоні цю стратегію називають терміном з американського футболу: “flooding” – “затоплення”. У спорті це спроба завалити оборону суперника такою кількістю варіантів, що він просто не розуміє, на чому зосередитись. У політтехнологіях можливість заповнити ефір тим, що раптово виходить на перший план, витіснивши з інформаційних випусків небажані для владної команди новини.

Алекс Айзенштадт, політичний оглядач агентства Axios:

Трамп любить створювати хаос. Він робив це й у свій перший термін, бо інформаційний хаос збиває з пантелику й опонентів, і пресу. Саме це він робить і зараз.

Щойно негативні новини про Іран, війну, рейтинги, ціни починають зашкалювати – миттєво зʼявляється щось неважливе, але резонансне. Те, що тут же почнуть обговорювати, перепощувати й коментувати. Новини в сучасному світі живуть максимум 2–3 доби – і Дональд Трамп це вдало використовує. Його колишній помічник із нацбезпеки свого часу говорив мені те саме про ідею Трампа купити Гренландію.

Джон Болтон, колишній радник президента США з нацбезпеки:

Зрештою, з цих грандіозних планів нічого не виходить. Але в моменті Трамп цим насолоджується – як завжди, коли опиняється в центрі уваги. А це для нього важливіше за все на світі – залишатися в центрі уваги.

Тому ніхто у Вашингтоні, видно, і не очікує, що світ гратиме за новими правилами. Мексиканська затока так і залишиться мексиканською, Панамський канал – панамським, Гренландія – данською. Але про кожну з цих історій світ говорив тижнями. І, видно, саме це і було для команди першої особи бажаним результатом.