Трамп втрачає козирі: чому американці змінили голоси

Рівно два місяці лишилося до виборів в американський Конгрес. Уже третього листопада у Штатах мають переобрати весь склад Палати представників і третину Сенату. Але не тільки… Разом із законодавцями за посади змагаються і губернатори у майже сорока штатах. Президента в бюлетені немає, але голосуватимуть, по суті, за нього чи проти нього. І вже зараз виборчі перегони демонструють небачене: демократи раптом беруть верх там, де не перемагали десятиліттями, як-от у штаті, де розташована резиденція Дональда Трампа. 

Що змінилося в настроях американців? Що це означає для Америки? Які прогнози?

Палм-Біч, штат Флорида. Округ номер вісімдесят сім – той самий, де розташований Мар-а-Лаго, приватний маєток глави держави. Тут прописаний Дональд Трамп, ще у 2019-му втік з Нью-Йорка й оголосив місцем постійного проживання. Сусіди президента – люди, м’яко кажучи, не бідні, тож усе життя підтримують республіканців і голосами, і фінансово.

І ось зараз на виборах у Конгрес штату Трамп особисто просив і агітував за республіканця Джона Мейплза. Але перемогла демократка Емілі Грегорі.

Тобто громадянин Трамп тепер особисто живе в окрузі, який представляє людина, що налаштована до нього вороже. І глава виборчого штату демократів публічно заявила: якщо вже Мар-а-Лаго став вразливим, тільки уявіть, що можливо у листопаді!

І це не виняток. Радше тенденція. Відколи Трамп повернувся до Білого дому, вибори були лише позачергові, але на них демократи по всій Америці забрали в однопартійців президента вже три десятки місць, а самі республіканці – жодного. Тобто рахунок: тридцять – нуль. І політичні прогнозисти кажуть: “Ну, а яких ще результатів ви хочете, коли американці навіть не політикою, а рівнем життя незадоволені”.

Кріс Сіллізза, експерт із виборів, оглядач CNN і Washington Post:

Ну, от дивіться: у Трампа рейтинг підтримки десь близько сорока відсотків, а щодо економіки, вартості життя й інфляції – ще гірше. Високі ціни на бензин досі тримаються, хоча наприкінці серпня вони зазвичай падали. До виборів всього два місяці, партія президента втрачає місця, все має поганий вигляд.

Чи от, наприклад, ще одна така ж історія: консервативний Техас, округ біля міста Форт-Ворт. Республіканці тримали тут депутатське місце з дев’яносто першого року, тобто тридцять п’ять років поспіль! У двадцять четвертому Трамп виграв із величезним відривом… Тому і сумнівів майже не було: люди точно підтримають Лі Уомбсганс, місцеву мільйонерку, власницю агентства елітної нерухомості! Хто тільки за неї не агітував – разом із чинним президентом США.

А переміг Тейлор Ремет, механік місцевого заводу, що збирає винищувачі F-35. Проста родина, батько – авіамеханік, мати працювала в перукарні.

І ось що цікаво. Ремет узагалі не воював із Трампом. Він говорив тільки про економіку: податок на нерухомість, ціни, школи, медицина. Його останній ролик перед виборами починався словами: “Уся ця кампанія лише про гроші”. І ті, хто були проти Байдена і Камали, і боготворили Трампа, віддали йому свої голоси.

То що ж сталося з американцями за ці півтора року? Відповідь простіша, ніж здається. І вона не про Іран, і не про геополітику.

Кріс Сіллізза, експерт із виборів, оглядач CNN і Washington Post:

Війна в Ірані для пересічного американця – щось дуже далеке. А от ціни на бензин у власному районі – ні. Навіть якщо сьогодні ти не заправляєшся, усе одно бачиш захмарні цифри на табло. Навряд чи люди думають про геополітичні наслідки нашої операції в Ірані. Та вартість пального помічають одразу.

Обіцянки відновити економіку були для кандидата Трампа основними. Мовляв, Байден запустив державні фінанси – я це виправлю. Люди повірили, але краще ж не стало. Тому і з’явилась нова тенденція, про яку кажуть політтехнологи: раніше Трамп (саме прізвище якого перекладається як “козир”) справді був “козирною картою”. Ті, хто за президента на будь-яких виборах давали голоси його партії. Рекомендації Трампа було достатньо, щоб місцевий політик виграв. А зараз все з точністю до навпаки. Особистий рейтинг глави держави просідає – і тягне за собою решту.

Майкл Манн, політтехнолог Демократичної партії США:

На минулих виборах рейтинг Трампа збігався з результатом республіканських кандидатів один в один. Якщо в Каліфорнії у Трампа було тридцять дев’ять – республіканці отримували тридцять дев’ять. Але зараз у тому ж Техасі, де він виграв із розгромним відривом у двадцять пунктів, демократи попереду на кілька пунктів. Це показує, наскільки сильно Трамп цього року тягне вниз усіх республіканців у бюлетені.

А що дратує виборців в обох політичних таборах – так це новини з Білого дому щодо чергової реконструкції. Знесене східне крило, новий бальний зал. Кошторис, який почався з шестисот мільйонів, і уже виріс до дев’ятисот двадцяти чотирьох. І платити тепер доведеться державі, хоча спочатку обіцяли, що гроші пожертвує бізнес…

Майкл Манн, політтехнолог Демократичної партії США:

Мої друзі-республіканці по всій країні, ті, хто голосував за Трампа, коли ми говоримо про політику, обурюються саме через цю кляту реконструкцію. Чому мене це не дивує?! Це те, що всім зрозуміло: ти просто зносиш історичну будівлю, щоб зробити собі ще одну бальну залу!

Трамп пишається, що ремонтує басейни, фонтани та вашингтонські історичні будівлі. Білий дім навіть розміщує щодо цього хвалебні ролики у стилі “Битви престолів”…

І справедливості заради, зал прийомів Білому дому і справді був потрібен; запропонуй його будь-який інший президент – це не сприйняли б так гостро… Але зараз одних дратують викинуті на ремонт гроші; інших – що поки республіканці в округах б’ються за кожен голос, президент зайнятий здебільшого власною політичною спадщиною.

Кріс Сіллізза, експерт із виборів, оглядач CNN і Washington Post:

Жодних сумнівів: найбільше часу він витрачає на думки про те, як перебудувати Білий дім і Вашингтон під себе. З одного боку, це логічно – він колишній бізнесмен, це те, що йому справді цікаво. Але порівняйте Овальний кабінет за Байдена і за Трампа – зараз там значно більше золота. І люди, які його знають, кажуть: найбільше Трамп переймається саме цією горезвісною бальною залою.

І ще одна історія. Дев’ятнадцяте серпня, два тижні тому. Округ під Піттсбургом. Республіканський з кінця дев’яностих. Демократ Брендон Дьюкс виграв із перевагою менш ніж у сто голосів. Він працює у місцевому банку і за власними ж словами переміг, бо пообіцяв нарешті привести до ладу дорогу, яка всіх уже дістала. Трасу номер двісті двадцять вісім, якою всі тут щодня їздять на роботу, розширюють і добудовують сорок років. Сорок! Уже вклали під двісті мільйонів доларів, а останній відрізок – трохи понад п’ять кілометрів – навіть не починали: шукають ще шістдесят мільйонів. Люди щодня стоять у страшенних заторах, бо рух – однією лише смугою.

Республіканці очікувано все це називають винятками й аномаліями. Але головна тенденція: у штатах перестають вигравати на протиріччях і великій політиці. Видно, американці більше не голосують за ярлики й гасла, а підтримують тих, хто помітив, як вони насправді живуть.

І якщо це так, то третього листопада все вирішать не Іран, не Гренландія і не перейменування канадського озера. Вирішить дорога, яку не добудували за сорок років.