Усвідомлений захист. Як бізнесу страхувати воєнні ризики – погляд VUSO — Forbes.ua

Тому якщо раніше воєнні ризики розглядали як форс-мажор, тепер компанії змушені закладати їх у фінансову стратегію нарівні з курсовими коливаннями чи кредитними ставками.

Чому бізнесу дедалі складніше отримати страхове покриття воєнних ризиків, скільки може коштувати втрата складу чи виробництва та як компаніям пройти шлях від запиту до поліса – про це Андрій Артюхов, голова правління страхової компанії VUSO розповів у партнерському матеріалі. 

Нова реальність 

Чому для українського бізнесу воєнні ризики перестали бути винятковою подією?

Тому що за роки повномасштабної війни воєнний ризик із надзвичайної ситуації перетворився на постійний фактор, який бізнес має враховувати у своїй фінансовій стратегії. За цей час ми пройшли шлях від локальних страхових продуктів із мінімальними лімітами до повноцінних програм за підтримки міжнародного страхового ринку Lloydʼs, Американської корпорації фінансування міжнародного розвитку (DFC, International Development Finance Corporation) та Європейського банку реконструкції та розвитку (EBRD, European Bank for Reconstruction and Development).

Водночас ринок залишається нестабільним. Коли бізнесу терміново потрібен захист, міжнародні перестраховики – компанії, які страхують самих страховиків від великих ризиків, – можуть скорочувати обсяги покриття або змінювати умови вже запропонованих програм. Тобто попит на страхування воєнних ризиків зростає саме в той момент, коли отримати достатній обсяг захисту може бути найскладніше.

Які потенційні втрати може понести навіть фінансово стабільна компанія? 

Знищення складу чи виробництва – це не лише власне втрата майна, а й ризик зупинки операційної діяльності. Якщо покривати збитки власними коштами, бізнес може втратити значно більше. Страхування дає змогу швидше отримати кошти на релокацію, відновлення або заміну пошкоджених активів і продовжити роботу.

Крім того, сама локація більше не може бути достатнім захистом. Бізнесу потрібні фінансовий резерв, страхування та заздалегідь пропрацьований план дій на випадок надзвичайної ситуації.

Який вигляд цей загальний контекст має на конкретному прикладі з практики VUSO?

Показовий приклад – ніч проти 5 серпня. Унаслідок ракетного удару було зруйновано склад і знищено товарні запаси одного з наших клієнтів. Попередня оцінка збитків – близько $4 млн. Для більшості компаній раптова втрата активів може стати критичною: власних обігових коштів може не вистачити, щоб одночасно покрити збитки й продовжити операційну діяльність.

Тут і стає зрозумілою роль страхування – це спосіб передати частину фінансового ризику страховій компанії.

У разі великого збитку бізнес отримує кошти для відновлення активів і може швидше повернутися до роботи.

Яке місце страхування має займати у фінансовій стратегії компанії?

Завдання CEO – не намагатися вгадати точку наступного удару, а тверезо вирішити: яку частку ризику компанія готова залишити на собі, а яку необхідно передати страховику.

Поліс не є абсолютним рішенням. Ми не відвертаємо ракети й не гарантуємо збереження майна. Страхування – це фінансовий важіль швидкого відновлення, який працює лише в комплексі з іншими заходами. Воно не скасовує базового ризик-менеджменту: децентралізації виробництв, оптимізації логістики та розподілу товарних залишків між різними майданчиками. Страховий захист – це гарантія того, що за критичного сценарію бізнес збереже ліквідність і продовжить роботу.

Скільки війна може коштувати бізнесу сьогодні?

Діапазон втрат широкий: від посічених уламками фасадів до повної руйнації виробничих комплексів на десятки мільйонів доларів. До 2022 року це списували на форс-мажор. Сьогодні, коли ми плануємо розвиток в умовах війни вже пʼятий рік, цей підхід не працює. Покриття воєнних ризиків стає обовʼязковою умовою існування компаній. 

Крім того, наявність такого страхування – прямий сигнал для іноземних партнерів та інвесторів про те, що компанія готова до роботи в умовах ризику.

Тож страхування – це фундамент не лише поточної стійкості, а й залучення капіталу у повоєнну відбудову.

Ринок під тиском 

Що змінилося на страховому ринку? Як страховики адаптували продукти до нової структури ризиків?

Раніше ми спиралися на географію, оцінюючи засоби малої дальності – КАБи чи FPV-дрони. Зараз через появу далекобійної зброї для великих проєктів діє індивідуальний андеррайтинг – детальна оцінка конкретного об’єкта та його ризиків, на основі якої визначають умови й вартість страхування.

Ми формуємо карту ризику для кожного обʼєкта: аналізуємо координати, сусідню інфраструктуру, регулярність атак у районі, швидкість ліквідації попередніх руйнувань. Це формує ліміти й тарифи. Якщо ризик аномальний, ми відмовляємо.

Окремий виклик – логістичні та складські хаби. Через високу концентрацію вартості апетит міжнародних перестраховиків до них впав майже до нуля. Це найбільш дефіцитний сегмент. 

Або, наприклад, підприємства паливно-енергетичного сектора, які часто залишаються без страхового захисту через обмеженість чи повну відсутність програм перестрахування для таких обʼєктів. Альтернативою мають стати державні програми підтримки, які зараз розробляються для покриття критичних для економіки обʼєктів.

Як бізнес проходить цей процес від запиту до поліса? 

Клієнт передає базову інформацію: геолокацію, перелік і вартість майна, специфіку роботи. На її основі ми готуємо попередній розрахунок вартості страхування. Після погодження з клієнтом звертаємося до міжнародних перестраховиків, щоб отримати від них пропозиції щодо умов і вартості покриття.

Тут діє жорсткий таймінг: пропозиція від іноземного перестраховика зазвичай дійсна до семи днів, а для деяких локацій або типів об’єктів – лише до трьох. За цей час сторони мають погодити остаточні умови договору та провести оплату. Якщо не вкластися у визначений термін, пропозиція може втратити чинність і процес доведеться починати спочатку.

Кому сьогодні насамперед потрібне страхування воєнних ризиків і з чого почати?

Страхування потрібне будь-якому бізнесу, фізичні активи якого під загрозою. Далекобійні удари ворога довели: безпечних зон у тилу немає. Але це дорогий інструмент, тому кожен керівник має співставити вартість поліса з маржинальністю свого бізнесу. Насамперед це критично для великих виробництв, агросектора, девелоперів і підприємств із банківськими кредитами. Якщо компанія не готова до вартості поліса, вона має проводити фізичну децентралізацію.

Практичний чекліст для CEO має дати відповіді на такі запитання: 

• Який наш максимальний прямий збиток і вартість простою?
• Яку суму компанія здатна покрити самостійно?
• Який критичний залишок ризику потрібно передати страховику?

І головне застереження: виходити на ринок варто лише з реальними намірами. Запити «для моніторингу» без наміру підписання фіксуються міжнародними синдикатами. Якщо компанія регулярно подається та безпідставно відмовляється, перестраховики просто блокують розгляд таких кейсів. До захисту варто підходити усвідомлено.